Р.Р. Аченов, В.І. Косінов
Одним із найважливіших шляхів здійснення відновлювально-реабілітаційного процесу наркозалежних є його індивідуалізація, яка дозволяє всебічно підійти до вирішення проблеми наркозалежності як самої адиктивної особи, так і залучаючи до цього процесу всю родину. Більше того, врахування комплексу фізичних (соматичних), психологічних, соціальних складових реабілітаційного процесу представляє іноді єдиний можливий варіант подолання залежності, тому розкриття значення індивідуального підходу до реабілітації наркозалежних в умовах реабілітаційного центру є актуальною проблемою, що потребує деталізації.
Аналіз наукових джерел свідчить, що проблема індивідуалізації широко розглядається у межах наук про людину, зокрема, філософією, правознавством, соціологією, психологією, педагогікою. Найбільш розповсюдженими і близькими до нашого розуміння ідеї індивідуалізації при роботі з клієнтом описані в сучасних працях, присвячених розробці технологій соціальної роботи (Є. Холостова), психологічних технологій (індивідуальна траєкторія життєвого шляху особистості (К. Мілютіна), соціально-педагогічних технологій (технологія ведення випадку (І. Звєрєва, Г. Лактіонова, О. Безпалько, Т. Веретенко), технології ресоціалізації наркозалежних осіб (Ю. Чернецька). Водночас, розкриття питання ролі індивідуалізації в процесі реабілітації наркозалежних є малодослідженим.
Під індивідуалізацією відновлювально-реабілітаційного процесу будемо розуміти здійснення комплексу послуг з реабілітації наркозалежної особистості (медичних, психологічних, психотрапевтичних, спортивно-оздоровчих, соціальних, педагогічних (корекційних), спрямованих на особистість клієнта та його родину з метою підвищення ефективності його відновлення, соціальної адаптації та інтеграції в суспільство і зменшення термінів перебування в умовах реабілітаційного центру. При цьому підході досягається не тільки результат – відновлення особистісного і соціального статусу адиктивної особистості, а й наповнення її суб’єктно значущім змістом за рахунок оптимізації індивідуальної траєкторії ресоціалізації наркозалежного (Ю.Чернецька).
Зазначимо, індивідуалізація процесу реабілітації неможлива без комплексної діагностики проблем наркозалежних, яку проводять консультанти з проблем хімічної залежності, психолог, психотерапевт, лікар-нарколог, соціальний педагог. При цьому не можна залишати поза увагою родину наркозалежного, члени якої мають співзалежність (залежність від адиктивної особи в родині), яку теж необхідно виявити і накреслити індивідуальний план корекції співзалежності.
Розкриємо суть індивідуалізації реабілітаційного процесу, виходячи із складових реабілітаційного процесу, до яких відносимо фізичну реабілітацію і подолання соматичних проблем клієнта, психокорекційну і психотерапевтичну роботу, спортивно-оздоровчу роботу, соціальну і соціально-педагогічну роботу з наркозалежними в умовах реабілітаційного центру.
Індивідуалізація лікувально-відновлювального процесу є очевидною в реабілітації, без стабілізації соматичного стану хворого на наркоманію неможливе надання інших видів послуг. Лікар-нарколог індивідуально визначає медикаментозну терапію для зняття симптомів абстинентного синдрому і слідкує за процесом одужання. Якщо потрібно – здійснюється корекція лікування до повної стабілізації функцій організму хворого. До роботи долучаються й інші фахівці медичного профілю (терапевти, імунологи, вірусологи), які надають рекомендації для покращання процесу одужання.
Наступним кроком відбувається психологічна корекція і психотерапія, яку здійснюють психологи з метою підвищення психологічної сумісності наркозалежного у середовищі реабілітаційного центру, сприяючи соціально-психологічній адаптованості. Фахівці цього напряму допомагають наркозалежним особам здійснювати самокорекцію, знаходити й розпізнавати особистісні ресурси, використовувати їх з метою самоактуалізації і самореалізації в подальшому житті. Діагностуються особистісні особливості, такі як рівень самооцінки, мотивація досягнення успіху, акцентуації характеру, тип темпераменту, схильність до різних видів залежностей, рівень комунікативних здібностей клієнта тощо. Психотерапевтична робота проводиться як індивідуально з наркозалежною особою, так і за потреби з іншими членами родини, або з усією родиною.
Спортивно-оздоровча робота є невід’ємною складовою відновлення людини, причому не тільки у фізичному, а й у психічному аспектах, оскільки постійні тренування дозволяють колишньому наркозалежному відчути як фізичну силу, підвищення тонусу м’язів, покращання координації руху, так і підвищення настрою, відповідальність за регулярність занять, бажання постійно перебувати в гарному фізичному й емоційному станах. Комплекс спортивних заходів (вправи, тренування) також підбирається індивідуально для кожного реабілітанта в залежності від рівня його фізичного здоров’я, стану організму та його витривалості, доцільності застосування того чи іншого комплексу фізичного навантаження.
Соціальна робота з клієнтом спрямована на розв’язання його соціальних проблем (із житлом, допомога у відновленні документів, сприяння в працевлаштуванні або перекваліфікації, тощо). Адміністрація і консультанти реабілітаційних центрів виступають в ролі посередників, співпрацюючи з правоохоронними закладами, соціальними службами, освітніми закладами, з метою адресної допомоги наркозалежному в розв’язанні його проблем.
Педагогічна (корекційна) і соціально-педагогічна робота здійснюється з наркозалежними з метою здійснення суб’єктивного аналізу для підвищення відповідальності наркозалежної особистості за свої дії і вчинки, власне здоров’я, професійне становлення, особистісний розвиток, створення родини, самоосвіту та саморозвиток. Поряд з корекційними заходами здійснюється індивідуально-профілактична робота з метою подолання тригерів (спогадів про вживання наркотичних заходів), вироблення навичок безпечного поводження в стресових і критичних ситуаціях, розвитку навичок просоціальної поведінки.
Відзначимо, що досвід упровадження індивідуалізації відновлювально-реабілітаційного процесу в умовах центру для наркозалежних «Маяк здоров’я» (с. Безлюдівка, Харківська область), дозволяє стверджувати про синергетичний ефект в реабілітації наркозалежних. Так, комплекс застосування діагностичних, корекційних та профілактичних заходів як взаємопов’язаних впливів значно перевищує ефективність тих самих впливів на рівні особистості в разі їх окремого застосування.
Таким чином, роль індивідуалізації відновлювально-реабілітаціного процесу наркозалежних є беззаперечною, оскільки дозволяє не тільки оптимізувати процес одужання наркозалежних, а й досягти більш стійкого результату ремісії, що дозволить колишнім наркозалежним соціально адаптуватися та інтегруватися в суспільство.
Список використаних джерел
1. Чернецька Ю.І. Соціально-педагогічна робота з ресоціалізації наркозалежних осіб в умовах реабілітаційних центрів: теорія та технології : монографія / Ю. І. Чернецька. – Х. : ФОП Панов А.М.,2015. – 436 с.
